Історія ELVORTI
Засновниками підприємства, якому судилося стати одним з найбільших виробників сільськогосподарської техніки, були англійські підприємці — брати Роберт і Томас Ельворті.
Американська мрія у Східній Европі
Едвард Ельворті в середині XIX століття проживав у графстві Сомерсет в Ангіїі і вважався заможним та успішним фермером, який орендував землю біля містечка Вівеліскомб. У нього було чотири сини та дві дочки. Старші сини – майбутні фундатори заводу Роберт і Томас, що народилися з різницею в один рік. Едвард хотів для своїх синів більшого, ніж важка праця на землі, тому відправив їх на навчання до Бостона, де Роберт і Томас стали кваліфікованими сільгоспінженерами. Лише молодший із братів Вільям ще у 18 років взявся керувати фермерським господарством після смерті батька. Його нащадки і зараз живуть на околицях Вівеліскомба.
Томас Ельворті спочатку працював у компанії, що виготовляє сільськогосподарські машини, потім поїхав до Румунії, де був представником цієї компанії. Роберт у 20 років вирушив у гонитву за «американською мрією» і зробив кар’єру у Балтіморській мостобудівній компанії. Томас часто писав братові та розповідав про величезні бізнес-перспективи роботи у Східній Європі. Бурхливий розвиток сільського господарства відкривав великі можливості для заповзятливих інженерів. Роберт приїхав до Томаса в Румунію і брати стали шукати відповідне місто для заснування своєї справи і зупинилися в Єлисаветграді.
Засновники підприємсва брати Роберт та Томас Ельворти
Заснування підприємства
У 1874 році Роберт і Томас Ельворті заснували в Єлисаветграді власне підприємство з продажу і ремонту сільськогосподарської техніки, в якому брати володіли рівними частками. Роберт став конструктором фірми, Томас – менеджером. Бізнес розвивався дуже успішно, брати потихеньку ставали забезпеченими людьми
Бізнес Ельворті з виготовлення сільгоспмашин розвивався колосальними темпами. Продукція підприємства користувалася величезним успіхом і повагою (про що говорять медалі та призи всіляких міжнародних виставок), фірма могла похвалитися наявністю представництв в 52-х містах на території всієї Російської імперії, офіси заводу розташовувалися в Лондоні і Нью-Йорку!
Техніка заводу Ельворті
Підприємство Ельворті в роки революції
Після більшовицького перевороту 1917 р., виконуючи рекомендації британського уряду, Роберт Ельворті покинув країну. Підприємство ще деякий час залишалося під керівництвом довірених осіб родини Ельворті.
Всупереч революціям, частій зміні влади та загальній нестабільності, конструкторське бюро заводу залишалося найпотужнішим в місті. Ситуація почала змінюватися з початком війни Центральної Ради проти більшовицьких військ. Перший прихід більшовиків в місто відзначився реквізиціями на заводі. Так, на початку 1918 р. більшовики вилучили у касира підприємства 75 тис. рублів, що мали піти на виплати робітникам заводу.
Після закінчення активної фази військових дій та першого закріплення при владі більшовиків Р. Ельворті звернувся до міністерства іноземних справ Радянської Росії з вимогою компенсації 12500000 крб — мінімальної суми, вкладеної у справу. Але радянський уряд не мав наміру компенсувати кошти. Тим більше, що радянська влада протрималася в Україні недовго та була вигнана наступаючими австро-угорськими та німецькими військами.
Під час другого приходу радянської влади в Україну у лютому 1919 р. під погрозами вбивства і підриву будівель заводу, довірені особи сім’ї Ельворті підписали зобов’язання про виплату більшовикам 3700000 крб. Роберт Ельворті затвердив цей документ 1 квітня 1919 р., після чого радянський уряд оголосив про націоналізацію заводу. На практиці націоналізація відбулася у 1920 р. після утвердження «червоних» при владі в Україні.
Колісний цех
Радянський період 20-30-ті роки
У квітні 1919 року завод був націоналізований, що відкрило нову віху у його історії. Виробництво було частково переорієнтоване на військові потребии – деталі до кулеметів, ремонт автомашин тощо. Через три роки завод перейменували, відзначивши цим його допомогу Червоній армії. Нова назва – “Червона зірка”. Незабаром його було розширено та реконструйовано, завод знову вийшов на рівень 10-ти відсотків від загального обсягу виробництва сільгосптехніки країни.
Випробування мінометів
Післявоєнний період 40-60-ті роки
Після закінчення війни завод випустив 78 428 од. техніки. Вже у 1957 р. завод «Червона Зірка» перевиконав річний план та виготовив 2270 сівалок.
У 1961 р. завод випускає мільйонну сівалку. Станом на 1963 р. завод забезпечив країну сівалками у кількості понад 100 тис. В 1964 р. завод впровадив у виробництво чотири винаходи, які заощадили 1,5 млн. крб державних коштів. У 1966 р. завод виготовив 108 877 сівалок та був нагороджений Трудовим Червоним Прапором.
Підприємство продовжувало працювати на експорт. Для внутрішніх потреб в 1969 р. було виготовлено 25 924 одиниць бурякових і кукурудзяних сівалок та тукорозкидачів.
Мільйонна сівалка. Фото: Василь Ковпак. 1961 рік
Розвиток Червоної Зірки в радянські часи. 70-80-ті роки
На початку 70-х рр. завод значно розширюється: побудовано та введено в експлуатацію нові виробничі корпуси, введено в дію новий корпус з заготівельним виробництвом, фарбувальною лінією загальною площею 31 тис. м², розпочато виробництво нових зернових сівалок типу СЗ-3,6.
Станом на 1971 р. підприємство постачає близько 50 тис. посівних машин до 60 країн світу, створює і випускає 176 найменувань різних сівалок і комбінованих агрегатів. Завод «Червона зірка» виготовляв більше, ніж половину зернових сівалок у країні.
Відвантаження сівалок СЗ-3,6. Фото з музею підприємства.
Роки незалежності
Після проголошення незалежності України виробничі спроможності та кількість працівників заводу, значно скоротилися. Станом на 1995 р. лишилось 800 робітників. В найкращі часи на підприємстві працювало 15 тис. осіб.
Керівництво заводу все ж таки змогло втримати підприємство. В період з 1991-1998 рр. заводом було розроблено 12 конструкцій високопродуктивних посівних машин та іншої сільгосптехніки. В 1994 р. завод розпочав випуск нової зернової сівалки СЗ-5,4.
В 1993 році завод переіменовано на “Червона зірка”.
З початку 2000-х рр. розпочався новий період в історії заводу. Розширювалися виробничі спроможності, розпочато виробництво нової техніки. За період від 1999 по 2002 р. обсяги реалізації продукції «Червона зірка» збільшилися майже в 10 разів.
До середини 2000-х рр. завод випускав 50 найменувань машин: культиватори для суцільного обробітку, просапні культиватори, сівалки зернові, зернотукові, зернотукотрав’яні, стерньові та інші. Налагоджений випуск машин для збирання врожаю — жатки, косарки, агрегати для просапних культур: кукурудзи, соняшнику, буряку, сої, овочів та інших. Приділялася увага також виготовленню запасних частин.
З 2013 р. підприємство використовувало подвійний логотип для маркування продукції CHERVONA ZIRKA / ELVORTI, а 24 жовтня 2016 р. повернулося до історичної назви ELVORTI. Таке рішення було прийнято ще у 2008 р., тому до 2016 р., в рамках ребрендингу, планомірно проводилося переоснащення та модернізація підприємства, спрямовані на підвищення якості продукції, зокрема повне та часткове переоблаштування виробничих, складських і побутових приміщень.
День відкритих дверей на підприємстві. 2016 рік.
Поєднуючи багаторічний досвід із іноваційними та ресурсозберігаючими технологіями компанія ELVORTI постійно розробляє сучасні моделі техніки. Сьогодні на зафоді випускають понад 40 наіменувань високоякісної продукції відповідно до вимог аграріїв. Компанія презентує широкий асортимент посівної, грунтообробної та техніки для захисту рослин. Продукція експортується у 15 країн Європи та Азії.
